Карту ЗУНР презентували в Музеї Української революції в Києві. ФОТО

Карту "Західноукраїнська Народна Республіка" представили 26 лютого у Києві, в Музеї Української революції 1917–1921 рр.

Про це пише Національний музей історії України, до складу якого входить Музей української революції.

Карта "Західноукраїнська Народна Республіка" є третьою із серії видань, присвячених подіям Української революції 1917–1921 років. Вона висвітлює боротьбу за становлення української державності на територіях Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, які до Першої світової війни входили до складу Австро-Угорщини.

Видання містить основну та вісім додаткових карт, численні оригінальні ілюстрації (серед них тогочасні українські гроші та поштові марки) та багату текстову інформацію.

"Робота над мапою тривала довго. Спочатку картографи малюють мапи, потім підключаються історики. Крім того, мапа пройшла через прискіпливе око рецензентів і наукових консультантів. Тривали дискусії щодо назв населених пунктів, термінології. Окремо історики працювали над текстовими блоками", – розповів професор, доктор географічних наук Ростислав Сосса.

Директор Музею Української революції Олександр Кучерук, керівники творчої групи зі створення мапи ЗУНР Ростислав Сосса і Микола Литвин 

Він та керівник Центру дослідження українсько-польських відносин Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ доктор історичних наук, професор Микола Литвин були керівниками творчої групи, ТОВ "Українська Картографічна Група", яка розробила мапу.

На основній карті показано задекларовану рішенням Української Національної Ради у Львові від 19 жовтня 1918 року територію ЗУНР та повіти, в яких українцям вдалося фактично взяти владу, показано тодішній адміністративно-територіальний поділ та основні події на західноукраїнських землях у 1918–1919 років.

Подано карти Львова, а також Тернополя та Станиславова (нині – Івано-Франківськ), куди через війну з Польщею тимчасово перебрався провід ЗУНР, з розміщенням українських державних установ.

 

З лицьового боку вміщено також інформацію про український рух на етнічних землях, де українська влада була короткотривалою: "Український рух на Буковині, Закарпатті та Лемківщині у 1918–1919 рр." та "Злука ЗУНР і УНР".

На звороті подано хронологію подій, головні персоналії та розкрито такі теми як "Політичні сили", "Політика щодо національних меншин", "Освіта і культура", "Польсько-українська війна 1918–1919 рр.", "Галицька армія на Великій Україні", "Міжнародні відносини та дипломатія" і "Керівництво ЗУНР та Галицька армія в еміграції". Чотири останні доповнені картами.

Нагадаємо, що серію карт започаткували з нагоди відзначення століття Української революції 1917–1921 років. Попередні випуски відображали період Центральної Ради та Української держави.

Як повідомлялося, у Чернігівській області відкрили меморіальну дошку командиру українськими підрозділами в бою під Крутами Аверкію Гончаренку.

Година папуги. Погані передчуття професора Свяневича

"Я аніскільки не сумнівався, що вступ Радянської Росії у наші східні воєводства буде означати для них кінець існуючому там польському впливу і відрив тих територій від Польщі. Я не був би проти передачі тих воєводств незалежним Україні і Білорусі, якби такі існували, але не бачив сенсу в передачі їх Радянському Союзу". Як професор Свяневич передбачив Велику війну.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.