Археологи навчилися визначати стать кремованих людей

Дослідники встановили, що кістки істотно розрізняються за розміром у чоловіків і жінок. За допомогою діаметра променевої кістки, визначають стать з точністю до 80%.

Про це повідомляє Газета.юей із посиланням на N+1.

 Стать визначають за розмірами кісток

Фото: Claudio Cavazzuti

Європейці здавна почали кремувати останки померлих. Такі кладовища з'явилися в Середземномор'ї в III тис. до Р.Х. Ритуал похорону поступово ускладнювався і разом з останками покійного в могилу почали класти похоронні дари, що підкреслювали його соціальний статус.

За ним археологи найчастіше визначають стать покійного. Однак в похованнях старше 1 тис. років до Р.Х. похоронні дари зустрічаються рідко. Тому почали шукати інші шляхи визначення статі.

Під час кремації кістки деформуються. Раніше археологи вже намагалися визначити, які кістки зберігають пропорції, щоб вимірюючи їх можна було з'ясувати, кому вони належали.

У новому дослідженні під керівництвом Клаудіо Кавазутті з Даремського університету вчені вирішили проаналізувати вже відомі параметри, за якими можна було б визначити стать в кремованих останків. Спробувати знайти нові. Для цього вони дослідили поховання 124 осіб (50 чоловіків та 74 жінок). Вони були знайдені у похованнях XII-VII ст. до Р.Х. в різних частинах Італії.

У могилах збереглися похоронні предмети, за якими можна було надійно визначити стать покійних. Зброя в чоловічих похованнях і веретена або скляні намистини в жіночих. Вчені проаналізували 24 параметри і встановили, що вони суттєво різнилися за розмірами у чоловіків і жінок.

Читайте також:

Учені: Неандертальці вміли метати списи на 20 метрів

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.