Спецпроект

На місці Гути Пеняцької проведуть пошуково-дослідницькі роботи

Цього року на місці колишнього польського села Гута Пеняцька на Львівщині проведуть пошуково-дослідницькі роботи. Це дозволить встановити кількість загиблих під час каральної операції 28 лютого 1944 року мешканців.

Дослідження проводитиме комунальне підприємство Львівської обласної ради "Доля", яке 4 лютого 2019 року отримало відповідний дозвіл від Міністерства культури України, ідеться в матеріалі Радіо "Свобода".

"Сьогодні це територія Голубицької сільради. Про необхідність дослідити місце вбивств говорили з польською стороною ще у 2017 році. Але від часу знищення українського пам’ятника у Грушовичах у Польщі, у квітні 2017 року, від Польщі не було звернень до міжвідомчої комісії щодо пошукових робіт. Ми плануємо цього року провести дослідження. За інформацією місцевих мешканців і досліджень українських істориків, пам’ятник у Гуті Пеняцькій стоїть на символічному місці. А останки можуть бути за 100-200 метрів від нього. Однозначно, що там буде суттєво менша кількість останків, аніж за польською версією. Хоча кажуть, що люди були спалені, але мають бути обгорілі кістки і скелетовані залишки", — каже в коментарі Радіо Свобода Святослав Шеремета, директор підприємства "Доля", секретар Державної міжвідомчої комісії у справах пам’яті учасників жертв війни та політичних репресій

На його думку, польська сторона грає в політичну арифметику, завищуючи число жертв, оскільки відомо, що Гута Пеняцька була базою для Армії Крайової і червоних партизанів. "У зверненні Анджея Дуди мовиться про загиблих мирних мешканців. Так вони були, але неправда, що лише одні мирні мешканці", — додає Шеремета.

Коли саме проведуть пошукові роботи у колишній Гуті Пеняцькій, наразі невідомо.

Нагадаємо, в неділю, 24 лютого, на місці колишнього села Гута Пеняцька, нині в Бродівському районі Львівської області, відбулися жалобні заходи в пам’ять про польських мешканців – жертв каральної акції нацистів. 

25 лютого Міністерство закордонних справ України отримало ноту від Посольства Республіки Польща в Києві щодо інформаційної таблиці біля меморіалу в Гуті Пеняцькій. На думку польської сторони, напис на таблиці є "прикладом спроби релятивізації трагічних подій у Гуті Пеняцькій і містить фальшиву інформацію про перебіг злочину з 1944 року".

Польські високопосадовці публічно звинувачують у виконанні цього злочину дивізію військ СС "Галичина" та Українську повстанську армію. Зокрема, це озвучив президент РП Анджей Дуда вустами свого міністра Адама Квятковського під час заходів у Гуті Пеняцькій.  

Натомість, як випливає з висновків слідства Інституту національної пам’яті Республіки Польща, так і деяких українських істориків, знищення села Гута Пеняцька 28 лютого 1944 року відбулося внаслідок каральної акції, організованої нацистською окупаційною владою.

Тоді загинуло, за різними даними, від 700 до 1200 мешканців Гути Пеняцької та навколишніх сіл, які ховалися в селі. Врятуватися вдалося близько 160 особам. У вогні згоріло 172 господарства.

Читайте також:

Що сталося у Гуті Пеняцькій. Висновки польського слідства

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.