Три найкращі дослідження Революції Гідності нагородять відзнакою Героя Небесної Сотні

7 березня відбудеться нагородження призерів конкурсу наукових робіт на тему Революції Гідності серед студентів.

Усеукраїнський конкурс наукових студентських робіт на честь Героя Небесної Сотні Сергія Кемського тривав від 1 листопада 2018 року до 10 лютого 2019-го. На конкурс надійшли заявки від 37 учасників із 13 вищих навчальних закладів восьми областей України. Призери отримають грошову винагороду: за перше місце – 15000 гривень, друге – 7000 гривень і третє – 4000 гривень. 

За результатами отриманих матеріалів буде видано збірник наукових праць. Цей матеріал може бути використано в експозиційних та освітніх програмах Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.

 

Дослідження, надіслані на конкурс, стосуються політики пам’яті, соціального, політичного, політологічного, ідеологічного, культурологічного, мистецтвознавчого, етнологічного, музеологічного, релігійного, філософського аспектів революції, її регіональних особливостей, революції в контексті міжнародної політики.

У членах журі – науковці, громадські діячі, історики, музейники: Ігор Пошивайло, Володимир В’ятрович, Назар Козак, Наталя Мусієнко, Віталій Нахманович, Анастасія Гайдукевич, Володимир Бірчак, Володимир Бондарчук, Олександр Кореньков. 

Три премії будуть вручені авторам цих робіт (у порядку абетки): 

"Волонтерський рух у ході та після Революції Гідності: дієвість громадянського суспільства в Україні", Василь Романик, Національний університет "Львівська Політехніка". 

"Загальна правова оцінка подій на Майдані: легітимність та легальність дій", Михайло Янишівський і Мар'яна Постоловська, Національний університет "Києво-Могилянська академія", 

"Ідентичність борця (за "Літописом самовидця. Дев’ять місяців українського спротиву" О. Забужко", Діана Підбуртна, Київський університет ім. Бориса Грінченка.

Конкурс імені Сергія Кемського організовують Національний музей Революції Гідності та ГО "Родина Героїв Небесної Сотні" в межах проекту "Відзнаки Героїв". Його мета – сприяти критичному переосмисленню новітньої історії України, популяризувати уроки, досвід і цінності Майдану, активізувати науковий інтерес до подій Революції Гідності.

7 березня, четвер, 12.00 

Місце: інформаційно-виставковковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності, 2, Будинок профспілок, 2-й поверх).

Вхід вільний.

ДОВІДКА:

Сергій Кемський – історик, політолог, журналіст, Народився в Керчі на сході Криму в родині моряка. Публікувався в друкованих та онлайн-виданнях. Перекладав з англійської. Співзасновник Інституту політичних та економічних ризиків і перспектив. Загинув від кулі на вулиці Інститутській у 32 роки. Герой України, Герой Небесної Сотні. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.