Спецпроект

АНОНС: У Меморіалі Голодомору презентують книгу "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору"

Кандидат історичних наук Ярослав Папуга здійснив аналіз повідомлень світової преси та державних органів за межами СРСР про Голодомор-геноцид. 28 лютого в Києві він презентує свою книжку "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору".

Про це "Історичній правді" повідомили в Національному музеї "Меморіал Голодомору".

Більше 50 років радянська окупаційна влада намагалася приховувати свій злочин геноциду проти українського народу, вчинений у 30-х рр. ХХ ст. Міжнародна спільнота була проінформована про ситуацію у підрадянській Україні через звіти дипломатів та кореспондентів, але воліла не помічати голод, в результаті якого померли мільйони людей.

 

Кандидат історичних наук Ярослав Папуга здійснив аналіз повідомлень світової преси та державних органів за межами СРСР про Голодомор-геноцид. У своїй книзі "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору" він показав позицію міжнародної громадськості та владних структур Заходу щодо штучно створеного голоду.

Історик пояснив, як СРСР вдавалось приховувати злочин геноциду проти українців та чому політичні лідери більшості держав ігнорували повідомлення про Голодомор.

Учасники презентації:

Ярослав Папуга – кандидат історичних наук, автор книг "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору", "Західна Україна і Голодомор 1932-1933 років".

Олег Філюк – історик, музеєзнавець, власник видавництва, яке спеціалізується на історичній науково-популярній та навчальній літературі.

Олеся Стасюк – кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музею "Меморіал жертв Голодомору".

Василь Марочко – доктор історичних наук, дослідник теми Голодомору-геноциду, автор понад 100 наукових праць.

28 лютого, четвер, 13.00

Місце: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" (м. Київ, вул. Лаврська, 3).

Організатор: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору". 

Вхід вільний.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.