In memoriam. Помер літературознавець Леонід Ушкалов

25 лютого не стало харківського літературознавця, професора Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди Леоніда Ушкалова.

Про це повідомив український ПЕН-клуб у "Фейсбуці".

Леонід Ушкалов — автор академічних розвідок з історії української літератури та науково-популярних праць, серед яких "Нариси з філософії Григорія Сковороди", "З історії української літератури XVII–XVIII століть", "Есеї про українське бароко", "Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання", "Що таке українська література: есеї", "Література і філософія: доба українського бароко" та ін.

 Леонід Ушкалов. Фото: FB PEN Ukraine

Саме завдяки Леоніду Ушкалову 2011 року друком з'явилося перше повне академічне видання творів Григорія Сковороди. 

Останні видання Ушкалова — "Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди" і "Шевченко від А до Я".

Ушкалов народився 5 листопада 1956 року в м. Краснопіллі, що в Сумській області. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету (1982), де став викладати на кафедрі української та світової літератури.

В Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН захистив кандидатську дисертацію "Творчість Григорія Сковороди і антична культура" (1989) і докторську дисертацію "Література українського бароко в її зв’язках із філософією" (1996).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.