Україна закликала кінотеатри США бойкотувати російський фільм «Т-34»

Посольство України в США закликало американські кінотеатри не показувати російський пропагандистський фільм "Т-34", який "відкрито поширює та популяризує сучасну агресію Російської Федерації у світі".

Про це повідомляється на сторінці посольства у Facebook – предає канал "Прямий".

 

"Посольство закликало кінотеатри відмовитись від демонстрації фільму, який відкрито поширює та популяризує сучасну агресію Російської Федерації у світі, жертвою якої стала і Україна, використовуючи для цього історичну пам'ять про героїв Другої світової війни", - йдеться у повідомленні.

У відомстві подякували представникам української громади в США, яким вже вдалось зупинити покази фільму "Т-34" у їхніх містах.

Дипломати закликали всіх інших активістів "приєднатись до спільних зусиль та звернутись до місцевих кінотеатрів з закликом про заборону показу кінострічки".

Зазначається, що наразі показ фільму "Т-34" планується принаймні у 14- містах у штатах Нью-Йорк, Техас, Каліфорнія, Огайо, Мічиган, Філадельфія, Вірджинія, Флорида, Іллінойс, Мериленд, Колорадо, Вашингтон, Массачусетс.

 

Видання ВістіПро повідомляє, що картина розповідає про героїчний вчинок російського командира танка, який з екіпажем на одній бойовій машині вступив в бій з цілою ротою танків і потрапив до полону нацистів.

Ворог вигадує кривавий план – зробити живі мішені з уцілілих російських танків для тренування власних курсантів. Однак головний герой вирішує використати приховані залишки боєкомплекту і влаштовує показове знищення ворога на полігоні. Після героїчної перемоги над нацистами танк виривається з Німеччини.

У виданні відзначають, що останнім часом головною російською "скрєпою" стали спогади про війну та героїчні подвиги дідів. Тому не дивно, що саме кіно на цю тему отримує широку підтримку від російської влади та завзято рекламується на головних федеральних каналах РФ.

Однак ставки Кремля не зіграють на звичайному історичному фільмі. Саме тому кожна нова картина пронизана пропагандою. "Т-34" не став виключенням.

Від самого початку фільм ставить акценти на тому, хто головний. Серед героїв є "боязкий українець" і "ґрунтовий мехвод білорус". При цьому лише російський командир безстрашний та непереможний. Можна почути й фразу "Бандера прямо перед нами". І це лише те, що лежить на поверхні.

У світлі розгортання чергової гонитви озброєнь, РФ не втратила можливості вкотре показати усім, що саме її танки здатні були протистояти десяткам танків нацистів й вийти з боїв переможцями.

Читайте також:

Німеччина спростувала інформацію про виплати пенсій бельгійським воякам Ваффен-СС

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.