У США помер моряк, який став відомим завдяки фото «Поцілунок на Таймс-Сквер»

У віці 95 років помер моряк Джордж Мендонса, який зображений на відомому фото часів Другої світової війни «Поцілунок на Таймс-Сквер».

Про це повідомляє Громадське із посиланням на NBC.

 Автором фото на Таймс-Сквер вважається фотокореспондент журналу Life Альфред Ейзенштадт

В останні роки чоловік жив в будинку для літніх людей в Мідлтауні у США, у нього була серцева недостатність.

Дочка Мендонса розповіла, що її батько дуже пишався знімком і довгі роки фотографія була для нього "важливою частиною його життя".

Знімок був зроблений 14 серпня 1945 року в день перемоги над Японією. Те, що на фото зображений саме Мендонса, згодом підтвердила система розпізнавання осіб.

В інтерв'ю журналістам Мендонса розповідав, що у день, коли було зроблене фото, перебував у відпустці, і, почувши про закінчення війни пішов на площу. Побачивши медсестру, він "відчув необхідність" поцілувати її, зазначав чоловік.

 Джордж Мендонс

Фото: NBC 

Дівчина на фото — Грета Циммер Фрідман. Вона померла у 2016 році у віці 93 років. Після закінчення війни вона і Мендонса подружилися і обмінювалися листівками, однак вони ніколи не були парою.

Фото за участю Мендонса і Фрідман стало своєрідним символом перемоги у Другій світовій війні.

Читайте також:

"Прапор над Іводзімою": історія однієї фотографії

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.