У Помпеях археологи знайшли фреску з Нарцисом. ФОТО

У День святого Валентина археологи в Помпеях оголосили, що знайшли фреску Нарциса, який кохав лише самого себе.

Про це повідомляє ВВС.Україна.

 Дослідники оприлюднили фотографії спальні, оздобленої фресками

Фото: ЕРА

Давньоримське місто Помпеї в Італії поховав вулканічний попіл, коли у 79 році після Р.Х. поблизу нього сталося виверження вулкану Везувій.

Фатальне виверження раптово накрило місто та його мешканців, які нібито завмерли в часі. Це зробило місто справжнім скарбом для археологів.

Останню знахідку виявили в тому ж будинку, де минулого року знайшли еротичну фреску з Ледою та лебедем.

Очільниця проекту Альфонсіна Руссо розповіла, що через красу приміщень влада змінила плани і дозволила продовжити пошуки на цьому місці.

Вона сподівається, що цей маєток, який належав заможним мешканцям центру Помпей, зрештою відкриють для широкого загалу.

 Фреску знайшли в приміщенні, щедро прикрашеному зображеннями

Фото: ЕРА

Археологи повідомили, що фреска була розташована в "елегантній та чуттєвій" спальні.

За словами дослідників, її стеля обвалилася, але за допомогою розкопок вдалося знайти фреску та її фрагменти, щоб скласти її докупи.

Дослідники кажуть, що кольори фрески дуже добре збереглися.

Читайте також:

У Помпеях відкопали рештки коня з упряжжю. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.