У XIV столітті черниця підмінила себе лялькою, щоб утекти з монастиря — документ

В архівах Університету Йорка, Велика Британія, дослідники знайшли історію про черницю, яка у XIV столітті інсценувала смерть за допомогою манекена.

Зробила вона це задля того, щоб утекти з монастиря й "піти шляхом тілесної хіті", повідомляє "Газета по-українськи" з посиланням The Guardian.

Цю історію знайшли на берегах одного з 16-ти томів реєстру справ архієпископів Йоркських з 1304 по 1405 роки.

"Попередити Джоан з Лідса, яка нещодавно була черницею монастиря святого Климента в Йорку, щоб вона повернулася в свій дім", — написав у 1318 році архієпископ Вільям Мелтон.

Мелтон писав окружному вікарію міста Беверлі, що ширяться чутки про прибуття бенедиктинської черниці Джоан.

"Вона нахабно відкинула пристойності релігії і скромність, притаманну її статі і зі злим умислом симулювала хворобу, інсценувала власну смерть, не піклуючись про здоров'я своєї душі, за допомогою численних помічниць і лиходійок, створила ляльку, що імітує її тіло", — йдеться в його листі.

Манекен Джоан поховали замість черниці, а справжня Джоан тим часом втекла з монастиря.

"Джоан пішла по шляху тілесної хіті, далеко від бідності і послуху. Вона порушила свої клятви і відкинула чернече вбрання. Тепер вона наражає на небезпеку свою душу і накликає ганьбу на весь орден", — додав Мелтон.

"Досить багато випадків, коли ченці і черниці покидали свої релігійні будинки. Ми не завжди знаємо всі деталі і те, чим все закінчилося", — розповіла керівник проекту Сара Ріс Джонс.

Найпоширенішою причиною цього було небажання дотримуватися целібату.

"Багато хто з них був відправлений в монастирі в підлітковому віці і не всі приймали релігійне життя", — підкреслила вона.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.