In memoriam. Померла американська україномовна письменниця Патриція Килина

9 лютого в Санта-Моніці, штат Каліфорнія, США на 82-му році життя померла відома американська та українська письменниця, одна із колишніх членів Нью-Йоркської групи Патриція Килина.

Про це повідомляє сайт "Читомо". Останніми роками письменниця хворіла на рак.

Справжнє ім’я Патриції Килини — Патриція Нелл Воррен (Patricia Nell Warren). Вона народилася 15 червня 1936 року в штаті Монтана в американській родині, яка мала німецько-норвезько-ірландське коріння. Здобувши середню освіту, Патриція вступила до Манхеттенвільського коледжу (Manhattanville College) неподалік Нью-Йорка, де студіювала середньовічну літературу. По закінченні студій працювала редактором у журналі "Reader’s Digest".

 Патриція Нелл Воррен (Патриція Килина), Лос-Анджелес (США), 2009. Фото: Tyler St. Mark

Патриція Килина одружилася з поетом Нью-Йоркської групи Юрієм Тарнавським. У 1957 році, самостійно опанувавши українську мову, почала писати поезію українською мовою. Цікавилася й досліджувала ряд тем із міфології Середнього Сходу, культури Давнього Єгипту та історії старовинного килимарства.

Окрім поезії українською, Патриція Килина видала також кілька повістей англійською мовою. Разом із Юрієм Тарнавським переклала англійською добірку українських народних дум, а також ряд новел Василя Стефаника та Михайла Коцюбинського.

У подальшому письменниця написала низку романів англійською мовою, одною з тем яких були нетрадиційні стосунки та їх сприйняття в суспільстві. Найвідоміший роман на цю тематику — "Бігун попереду" (англ. The Front Runner), що розійшовся загальним накладом 10 мільйонів примірників та був перекладений десятьма мовами.

Вірші українською друкувала в збірниках Нью-Йоркської групи та в журналі "Сучасність". Велика добірка поезій Патриції Килини з біографічною довідкою та коротким аналізом творчості опублікована в антології "Поза традиції".

Нагадаємо, у вересні 2018 року помер ще один відомий український письменник та редактор, член Нью-Йоркської поетичної групи Богдан Рубчак.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.