1 лютого 1919

Архів з'ясував долі захисників УНР, загиблих під Києвом у 1919-му

Працівники Центрального державного історичного архіву України в Києві з’ясували обставини бою куренів Армії УНР в 1919 році на Київщині.

1 лютого 1919 року в містечку Літки Остерського повіту Чернігівської губернії (тепер село Літки Броварського району Київської області) відбувся бій 1-го та 2-го Чорноморських куренів Армії УНР проти більшовицьких військ.

Це випливає з дослідження метричних книг православної Троїцької церкви Літок, яке провели працівники архіву.

 Метрична книга Троїцької церкви. Джерело: Центральний державний історичний архів України (Києві), ф. 2011, оп. 2, спр. 250, арк. 82

Тоді загинуло 16 козаків Армії УНР, яких поховали в братській могилі 4 лютого 1919 року. Імовірно, українські війська билися проти радянського 1-го  Богунського полку Миколи Щорса, який наступав на Київ і ввійшов до міста 5 лютого.

З-поміж 16-х захисників України вдалося відчитати імена лише двох. Це – Олександр Коротенко з Васильківського повіту Київської губернії та 25-річний Анатолій Іванович Кисловський з міста Прилуки Полтавської губернії (нині Чернігівської області).

 Аркуші 82 зв-83, на яких записано про загибель козаків Армії УНР у Літках. Для збільшення тисніть тут

Втрати червоноармійців у метричних книгах не зафіксовані.

Як повідомляють в ЦДІАК, раніше вважалося, що бій у Літках стався 21 січня (3 лютого) 1918 року між юнкерами 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького та червоними військами Муравйова після бою під Крутами.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.