АНОНС: У Києві відкриється виставка української дитячої іграшки від Русі до сучасності

13 лютого в Музеї історії міста Києва відкриється виставка української дитячої іграшки "Традиційні гаджети. Київська керамічна іграшка від Русі до сучасності".

Про це повідомляє Музей історії міста Києва.

Основою експозиції є фонди музею, де зберігається одна з найбільших в Україні колекцій глиняних іграшок від давньоруської доби (Х-ХІІІ ст.) до нового часу (ХVIIІ-ХІХ ст.). В експозиції також будуть представлені експонати дрібної керамічної пластики з колекції Інституту Археології НАН України. 

Більшість іграшок експонуватиметься вперше. Скориставшись QR-кодом, подивитися виставку можна буде на персональних гаджетах. На музейній археологічній виставці 3D-моделі експонатів та їх анімації у такій кількості використовуватимуться в Україні вперше.
 Підготовка виставки. Фото зі сторінки Музею історії міста Києва у "Фейсбуці"
Для створення атмосфери епох, у які були виготовлені іграшки, на виставці будуть представлені фотографії-реконструкції на автентичному тлі: керамічними іграшками бавляться діти, вбрані у відтворені костюми різних історичних періодів.
Звуковий супровід виставки забезпечуватиме Наталія Жижченко (ONUKA). Вона записала у власному виконанні гру на свищиках ХVII-ХVIIІ ст. з музейної колекції. Відтак завдяки Наталії звуки трьохсотлітньої давнини, що мовчали сотні років, залунають знову. 
Під час виставки художник-кераміст проводитиме майстер-класи зі створення глиняних іграшок. Відвідувачі зможуть спробувати власноруч створити іграшку. Майстер-класи поводитимуться за попереднім записом. 

Для любителів загадок і квестів розроблено серію завдань по виставці, які допоможуть перевірити їх знання та кмітливість. 
13 лютого, середа, 10.00
Місце: Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7).
Організатори: Музей історії міста Києва, департамент культури КМДА.
Вхід за ціною квитка до музею.
 
Виставка триватиме до 14 березня 2019 року.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.