Учені: Неандертальці вміли метати списи на 20 метрів

Неандертальці вміли користуватися метальною зброєю. Їхні списи могли вражати здобич на відстані до 20 метрів.

До цього висновку дійшли науковці Каліфорнійського університету (Лос-Анджелес, США), повідомляє "Дзеркало тижня" із посиланням на Naked Science.

 Реконструкція вигляду неандертальця. Джерело: Naked Science

Дослідники вивчали характеристики Шенінгенських списів, яким 300 тисяч років, — найстарішої зброї, відомої археологам. 10 метальних списів доби палеоліту знайшли протягом 1994—1999 років у м. Шенінген (Німеччина) у вугільній шахті.

Під час дослідів шестеро атлетів, підібраних у відповідності з фізичними здібностями неандертальця-мисливця, метали списи. Так удалося визначити, що ця зброя придатна для враження цілей неандертальцями на відстані.

Раніше археологи вважали, що неандертальці вміли застосовувати зброю лише в ближньому бою. Як припускалося, маса Шенінгенських списів не дозволяла їм досягти необхідної швидкості польоту.

Результати дослідів зі спортсменами показали, що таким списом можна було поцілити жертву на відстані до 20 метрів, а за певної сили кидка удар виявлявся смертельним. Це виявилося вдвічі більше, ніж очікували науковці.

Нагадаємо, єгипетська археологічна місія виявила в Лівійській пустелі дві гробниці, датовані епохою Стародавнього Риму.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.