В Івано-Франківську відкрили меморіальну дошку полковнику армії УНР Петру Болбочану. ФОТО

22 січня в Івано-Франківську відкрили пам'ятну дошку видатному українському воєначальнику, полковнику армії УНР Петру Болбочану.

Про це повідомляє "Бліц-інфо".

 

Її встановили на фасаді колишнього готелю "Київ", що знаходиться на "стометрівці". Саме тут, в одному із номерів півроку проживав полковник Болбочан.

Директор музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук зауважує, що Петро Болбочан проживав у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) з січня до червня 1919 року. Тоді тут була столиця Західно-Української народної республіки.

 

"Це визначна особистість в історії українського визвольного руху першої половини ХХ століття. Петро Болбочан відомий військовий діяч, очолював цілий ряд військових формувань УНР. У 1918 році на чолі кримської групи армії УНР йому вдалось випередивши німецькі війська на зайняти більшу частину Криму.

 

Протягом 1919 року він був командувачем лівобережного фронту армії УНР. Свого часу Болбочана звинувачували у спробі державного перевороту, його арештували та відправили під своєрідний домашній арешт, до Станіславова", - розповідає директор музею.

Водночас міський голова Руслан Марцінків зауважив, що дошку вирішили відкрити саме в цей день, у 100-річчня проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

 

"Він відвойовував для України український Крим, зараз ми маємо зробити це саме. Його життя є дуже символічним, як і його трагічна доля. Може й тому українська держава не повстала у 18-20 роках, що не було одної цілі – зберегти українську державу", - акцентував очільник міста.

Читайте також:

У столиці відкрили першу меморіальну дошку Дмитру Донцову. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.