Єгипетські археологи знайшли дві гробниці римських часів. ФОТО

Єгипетська археологічна місія Міністерства старожитностей в оазі Дахла (Лівійська пустеля) виявила дві гробниці, датовані епохою Стародавнього Риму.

Про це повідомляє Luxortimes.

Генеральний секретар Верховної ради зі старожитностей д-р Мистафа Вазірі повідомив, що робота місії в цьому році включала археологічні розкопки в районі на схід від розкопок попереднього сезону, де був знайдений перший цвинтар.

Перша гробниця збудована з піщанику й має 20 сходинок, які ведуть до входу в гробницю, а її головна зала протягається зі сходу на захід.

 

Другий цвинтар, за словами голови Єгипетського сектору старожитностей д-ра Аймана Ашмаві, розташований у східній частині першого. Після того, як археологи прибрали кругляк, вони знайшли цвинтар із сирцової цегли, який складався із перехресного залу і двох бокових каменів, навпроти якої розташовується фундамент усипальниці, вівтар із сирцового каменю, залишки штукатурки і таблиці жертвоприношень із піщанику навпроти дверей, які ведуть у поховальну камеру.

 
 

Усипальниця веде до іншого кладовища: сходами можна дістатися до поховального коридору, а звідти – до кімнати, на північній стіні якої знайшли нішу з вирізьбленою картиною, яка відображає процес бальзамування.

 

Д-р Ашмаві підкреслив, що перші археологічні розкопки в регіоні почалися у 2002 році й тривали п’ять сезонів, впродовж яких знайшли 10 гробниць. Ці кладовища датуються давньогрецькими часами й характеризуються унікальним архітектурним стилем. Деякі з них мають по три поверхи, деякі – по два, але кожне увінчує піраміда. Стіни цих гробниць розмальовані кольоровими фресками.

Нагадаємо, польські археологи відкрили  найбагатшу старовинну гробницю на східному березі Вісли. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.