Відкрився збір підписів за пам'ятник Іванові Мазепі

На офіційному сайті Київської міської державної адміністрації зареєстровували петицію щодо встановлення у столиці пам’ятника Івану Мазепі

Про це повідомляє "Еспресо".

Петиція збирає підписи, щоб "провести відкритий конкурс на пам’ятник Івану Мазепі у Києві та рейтингове голосування щодо місця його встановлення".

Ініціатор, Костянтин Блажчук, нагадує, що у 2019 році році виповниться 380 років з дня народження Івана Степановича Мазепи та 310 років із дня його смерті. 

Автор петиції пропонує такі варіанти спорудження пам’ятника: навпроти Києво-Печерської Лаври, біля Мистецького Арсеналу; біля (або на території) Києво-Могилянської академії; на вул. Івана Мазепи, навпроти провулка, де розташовувався Військовий Микільський собор.
Саме на кошти Мазепи свого часу було відновлено або споруджено деякі будівлі комплексу Києво-Печерської Лаври.

Підтримати петицію можна за цим посиланням.

Як повідомлялося, представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві архієпископ Тельміський Іов заявив, що Вселенський престол вважає анафему, накладену Російською церквою на гетьмана Мазепу, неканонічною.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.