На Донеччині знайшли свідчення існування давньої культури

Під час розкопок на території Донецької області 2018-го археологи знайшли свідчення існування декількох стародавніх культур.

Влітку 2018-го в Добропільському районі на території Шаховської громади під час розкопок курганів археологи знайшли давні поховання, повідомили співробітники Донецького обласного краєзнавчого музею по час прес-конференції в Антикризовий медіа-центрі, передає Газета.UA.

 Фото: АКМЦ

"Вік цих курганів – від 1 до 4 тисяч років. Наші археологічні дослідження показали, що поховання було зроблено приблизно в ХХ столітті до нашої ери. Ми знайшли елементи доскіфських поховань, ямної, катакомбної та зрубної культури, а також цікаву споруду – кромлех.

Це таке величезне кільце з дикого каменю, яке робили навколо культових місць або могил чаклунів", - повідомив Віталій Ціміданов, начальник сектора охорони пам'яток археології, історії та культури.

Також знайшли глиняний посуд, наконечники стріл, прості прикраси з кісток, різні бронзові пристосування, залишки лука зі стрілами і кремнієвий ніж.

За даними вчених, заселення Донецького краю почалося більше 100 тис. років тому. Про це свідчать знахідки епохи неандертальців поблизу Курдюмівки Бахмутського району.

Читайте також:

У Мексиці знайшли храм бога "з обдертою шкірою". ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.