In memoriam. Померла російська правозахисниця Людмила Алексєєва

Сьогодні в Москві померла російська правозахисниця, голова Московської Хельсінкської групи Людмила Алексєєва. Їй ішов 92 рік.

Правозахисниця померла у міській лікарні № 14, повідомляє "Гордон" з посиланням на Раду при президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини.

"Останнім часом їй важко було боротися із хворобою, але дух її як завжди був значно міцнішим за тіло й значно сильнішим за будь-які хвороби", — відзначив голова Ради Михайло Федотов.

Людмила Алексєєва (у дівоцтві Славінська) займалася правозахисною діяльністю в СРСР? CША та Росії понад 50 років.

 Людмила Алексєєва

Вона народилася 1927 року в Євпаторії. У 1950 році закінчила історичний факультет Московського універистету, а за 6 років – аспірантуру Московського економіко-статистичного інституту за спеціальністю "історія КПРС".

Відтак Алексєєва долучилася до опозиційного руху, допомагала політв’язням, їздила в табори та місця заслання, поширювала самвидав.У 1976 році стала одним із співзасновників Московської Хельсінкської групи.

Через загрозу арешту КГБ Алексєєва разом із другим чоловіком емігрувала до США, де жила з 1977 по 1993 рік. Працювала на Радіо "Свобода" і "Голос Америки". Займалася дослідженням дисидентського руху в СРСР (монографія "История инакомыслия в СССР. Новейший период"), поширювала інформацію про діяльність МХГ.

 Алексєєва в молодості

1993 року Алексєєва повернулася до Росії. З 1996 року й до смерті очолювала Московську Хельсінкську групу, входила до численних правозахисних організацій і громадських рад.

Брала участь у громадянських протестах на захист демократичних прав і свобод, затримувалася ОМОНом.

У вересні 2014 року Алексєєва підписала заяву Загальноросійського маршу миру з вимогою припинити російську агресію проти України.

Людмила Алексєєва була лауреатом премії "За свободу думки" ім. А. Сахарова (2009, Росія) та премії Улофа Пальме (2004, Швеція), а також багатьох інших нагород за правозахисну діяльність.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.