Героєві Другого Зимового походу встановили дошку в рідному селі на Запоріжжі. ФОТО

На будівлі школи у с. Юріївка Приморського району Запорізької області встановили інформаційну дошку на честь солдата армії Української Народної Республіки, уродженця села Савелія Хрустяка.

Відкриття меморіального знаку приурочили до Дня Збройних сил України, повідомляє Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА.

Кандидат історичних наук, керівник дослідницького центру "Спадщина" Юрій Щур акцентував увагу на важливих життєвих виборах Савелія Хрустяка. Першим було рішення визволяти рідну Україну замість того, щоб жити в Польщі або поїхати далі на Захід.  Друга життєва дилема постала перед ним вже у чекістських катівнях – зрадити Україну, піти на службу до червоних або померти. Савелій Хрустяк обрав безсмертя.

 Фото: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА

Савелій Курмич Хрустяк (за ін. даними Прусняк) народився 5 грудня 1895 року, з дитинства працював у сільському господарстві. Можливо, закінчив кілька класів церковно-приходської школи.

У 1919 році Савелій вступив до Армії Української Народної Республіки, воював проти Червоної армії та білогвардійських Збройних сил Півдня Росії. У кінці 1920 року був інтернований у польському таборі для військовополонених. Попри важкі поневіряння молодий патріот без вагань приєднався до Другого зимового походу українського війська під командуванням Юрія Тютюнника в листопаді 1921 року.

Так виглядає меморіальна дошка. Фото: Юрій Щур   

Савелій Хрустяк служив в обозі 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії.  Після розгрому загонів Тютюнника біля с. Малі Міньки він потрапив до більшовицького полону. Разом із 359 побратимами Хрустяка розстріляли 22 листопада 1921 року поблизу містечка Базар на Житомирщині.

Разом з іншими героями бою під Базаром Савелія Хрустяка посмертно реабілітували у квітні 1998 року

 Фото: Юрій Щур   

Заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко наголосив: "Завдяки політиці Президента та Уряду ми повертаємо справжню українську історію, відновлюємо сторінки боротьби за нашу свободу сто років тому. Активну участь у цих історичних подіях брали жителі Запорізького краю. Наш обов’язок сьогодні – не повторити помилок минулого, укріплювати Українську армію, дбати про оборону нашої держави".

Пам’ять полеглих воїнів вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів, прозвучали патріотичні вірші у виконанні школярів.

Нагадаємо, у Чернігівській області встановили меморіальну дошку на честь керівника осередку ОУН, який діяв на території Борзнянського району.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.