Подвиг крутянців увіковічать муралом у Києві. ФОТО

На одному з київських будинків почали створювати мурал на тему бою під Крутами.

Автором муралу є художник Андрій Пальваль (творча група Kailas-V), який уже намалював два мурали на тему Української революції 1917—1921 років у столиці — з портретами Михайла Грушевського та Павла Скоропадського, повідомляється на сторінці фільму "Крути 1918" у "Фейсбуці".

Фото: FB фільму "Крути 1918"

"Для мене особисто події Крут – це подвиг молодих та нескорених, "Огонь запеклих не пече". Це свідома загибель за власну країну, це свідома самопожертва перед обличчам страшної червоної навали, — говорить Андрій Пальваль. — І ще це сторічний урок нам сьогоднішнім, як треба боронити Вітчизну. Саме тому ми і прийняли рішення розпочати малювати у грудні, щоб хоча б на мить синхронізуватися з хлопцями".

  Фото: FB фільму "Крути 1918"

Мурал "Крути" — це спільний проект творців фільму "КРУТИ 1918", Департаменту суспільних комунікацій КМДА, Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації, громадської організації "Ай лав Юкрейн", проекту "Київські Мурали" за підтримки компанії ТОВ "ВП "ПОЛІСАН". 

Розташування муралу: вулиця Велика Васильківська, 111/113.




Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.