Ритуальні ями та інші знахідки — археолог розповів про відкриття в трипільській печері

Археолог Михайло Сохацький розповів про останні знахідки в печері Вертеба в с. Більче Золоте Борщівського району Тернопільської області, в якій було трипільське поселення.

Про результати археологічної експедиції, яка пройшла в липні 2018 року, виданню "20 хвилин" розповів її керівник Михайло Сохацький.

"Ми змогли виявити цікаві речі, на які раніше ніхто не звертав уваги. У печері люди вдосконалювали підземний лабіринт. Він сирий, темний, незручний. Також побачили там зігрівальні прилади, своєрідні пічки, які довго тримали тепло. Знайшли ритуальні ями, в які скидали виліплені з глини фігурки тварин, людей, посуд, знаряддя праці, амулети. Тобто, під час якогось обряду ці речі люди кидали у такі ями", -- сказав науковець.

 Фото: te.20minut.ua

За словами археолога, під дослідження виявили й традиційні знахідки: знаряддя праці з каменю, кременю.

"Чудово збереглися вироби  з кістки і рогу — мотики і кинжали, — зазначає пан Сохацький. — Знайшли й специфічні фігурки людей, виліплені з глини. Вони по-своєму цікаві. Це в основному жінки, чоловічих статуеток майже не знаходять. Як ми розуміємо, вони є символом родючості, матері. Є фігурки домашніх і диких тварин. Зрозуміло лише, що їх теж використовували у якомусь ритуалі".

 Фото: te.20minut.ua

Експедиція під керівництвом Михайла Сохацького працює у цій печері з 1995 року. Фінансує дослідження археолог за власний кошт і кошти друзів. За цей час знайшли знаряддя праці, колекція розписного посуду, прикраси, знаряддя з кременю, міді, каменю.

Крім того, в печері Вертеба вдалося знайти антропологічний матеріал (рештки людей), який дасть змогу встановити вік цих людей, їхнє здоров’я, їхнє харчування, хвороби та ін.

Як повідомлялося, Союз промисловців і підприємців Туркменистану профінансував розкопки  на місці давного міста Шехріслам.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.