Спецпроект

Помер останній відомий учасник повстання у Варшавському гетто

В Єрусалимі 23 грудня пішов з життя останній відомий учасник повстання у Варшавському гетто. Симха Ротайзер-Ротем, в роки Другої світової діяв під псевдонімом Казик.

Про це повідомляє Warspot із посиланням на інформаційне агентство Deutsche Welle.

 Симха Ротайзер-Ротем в останні роки життя

 
Фото: dw.com

Симха Ротайзер-Ротем помер у віці 94 років. У квітні 1943 року він брав участь у повстанні у Варшавському гетто разом з іншими членами Єврейської бойової організації.

Повстання тривало майже місяць, потім було придушене, і почалася депортація євреїв до таборів смерті. Частині підпільників, в тому числі і Ротему, вдалося вибратися з гетто по каналізаційних тунелях.

У 1944 році Ротем брав участь у Варшавському повстанні, а після війни переїхав до Єрусалиму. Там він працював в промисловості і торгівлі, видав кілька книг про Варшавське гетто, а також був членом комісії музею Яд Вашем, збираючи дані про Праведників народів світу.

Похорони героя єврейського опору відбулися 24 грудня. У Ротема залишилися сестра, два сина і п'ять онуків.

Читайте також:

Аркадій Вайспапір: Останній із Собібора

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.