У Помпеях відкопали рештки коня з упряжжю. ФОТО

На руїнах вілли біля давньоримського міста Помпеї археологи відкопали рештки коня, який мав упряж. Це дуже рідка та важлива знахідка, кажуть історики.

Про це повідомляє ВВС. Україна.

 Фото: ЕРА

Безпосередньо перед загибеллю кінь був осідланий та готовий вирушати – ймовірно, його власник поспішав, але так і не встиг врятуватися від виверження вулкану Везувій, яке у 79 році після Р.Х. поховало римське місто та його мешканців під тоннами попелу.

Як припускають археологи, вілла належала якомусь римському воєначальнику чи члену магістрату. Маєток з видом на море отримав назву "Вілла містерій". На його території знайшли також преси для вина, печі та надзвичайні фрески.

Коня ж знайшли під час нещодавніх розкопок стайні, розповів директор Археологічного парку Помпеї Массімо Осанна.

 Фото: ЕРА

Археологи змогли за допомогою гіпсу відтоврити вигляд тварини. За життя вона була гарно доглянутою, його сідло та упряж була оздоблена дерев'яними та бронзовими елементами, кажуть археологи, а поруч виявили рештки ще двох чистокровних коней.

Массімо Осанна відзначає, що їхня смерть була "жорстокою та жахливою" - вони задихнулися у попелі та вулканічних випарах.

Руїни вілли виявили ще у ХХ ст., але пізніше більшу її частину закопали, після чого вона стала об'єктом пошуків "чорних археологів".

Тепер, як пообіцяв Массімо Осанна, її всю детально дослідять, а всі знахідки представлять публіці.

Читайте також:

В Єгипті знайшли гробницю, якій 4 400 років. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.