Ієрархи РПЦ — агенти КГБ. Перші відкриття опублікованої чекістської картотеки Латвії

У картотеці агентів КГБ Латвійської РСР, які Національний архів Латвії виклав у відкритий доступ, виявили картки з іменами двох нині високопоставлених священиків Російської православної церкви.

Відповідну знахідку зробив і опублікував у своєму "Твіттері" блогер Рустем Адамов, передає "Обозреватель".

Адагамов відшукав картку агента на псевдо "Читатель", завербованого в 1982 році. Справжнє прізвище особи — Олександр Іванович Кудряшов, який нині є митрополитом Ризьким і всієї Латвії Олександром.

 

Також блогер виклав документ про агента КГБ "Анатолія" — нині працівника відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, доктора теології, протоієрея Миролюбова. Агента "Анатолія" спецслужби СРСР завербували в 1981 році.

 

Як повідомляє Kompromat.lv, саме своєму куратору митрополит Олександр доручив керувати реституційною власністю. Колишній уповноважений у справах релігій при Раді Міністрів, екс-підполковник КГБ Олександр Іщенко для цієї мети створив дві комерційні організації.

"У 1996 році Олександр Кудряшов від імені Синоду видав організації Олександра Іщенка довіреність №98, в якій уповноважив керувати і отримувати дохід з житлових будинків з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: Рига, вул. Пілс, 14, і Маза Пілс, 11, що належать Латвійській Православній церкві", — йдеться у повідомленні.

Зі свого боку РПЦ відмовилася коментувати дані про службу митрополита Ризького в КГБ.

"Ми це не коментуємо", — заявив радіостанції "Говорить Москва" заступник голови Синодального відділу Московського патріархату із взаємин церкви з суспільством Вахтанг Кипшидзе.

Як повідомлялося, 20 грудня Національний архів Латвії відкрив доступ до частини картотеки агентів КГБ.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.