Науковці показали вміст недавно знайденого повстанського архіву. ФОТО, ВІДЕО

Звіти підпілля ОУН, листування провідників, списки загиблих і депортованих, радянські документи. Таким є вміст архіву ОУН, знайденого недавно в Самбірському районі Львівської області.

Про це в коментарі Гал-інфо розповів генеральний директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

У віднайденому архівів – десятки документів. Серед них є добре збережені і такі, які перебувають у вкрай критичному стані. За словами Забілого, спершу архів був закопаний просто в землі, після чого його переховали в бідон.

 
 

Архів складається зі звітів датованих 19461948 роками. Найбільше дослідників зацікавили списки загиблих повстанців, але наразі відкрити їх неможливо, аби не втратити інформацію.

"Це дуже цікавий документ  "Список упавших. Репортажі". Іншими словами – це список загиблих із описом того де, і за яких обставин вони загинули. Також є список арештованих, але його теж наразі відкрити неможливо. В архіві є списки депортованих під час сумнозвісної операції "Запад" "Реєстрація вивезених на Сибір родин". Вони у досить непоганому стані збереження. Є й робочий зошит зв’язкового, або референта пропаганди, він також потребує реставрації та консервації",  зазначив Руслан Забілий.

 
 


Також в архіві є низка документів радянського зразка: військові квитки, свідоцтво про народження, комсомольські квитки.Окрім того, в архіві міститься зібрана повстанцями інформація про тих, хто співпрацював з окупаційною радянською владою: списки комсомольців, інформація про установи Дрогобицького району, про місцеву адміністрацію. Уся ця інформація дуже детальна. Тут вказані прізвища і навіть місячна платня у карбованцях.

 

"Нашу увагу привернув один документ  комсомольський квиток із вкладеною у нього фотографією. На світлині чоловік у військовій радянській формі. Документ виданий на ім’я Богдана Площинського у лютому 1946 року. Потрібно пошукати це прізвище у списках комсомольців, які містяться у цьому архів" розповів Руслан Забілий.

Наразі науковці проводять першочергові рятувальні роботи, аби не втратити цінну інформацію. 

Більше фото документів архіву підпілля ОУН Самбірщини дивіться в матеріалі  "Гал-Інфо".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.