Вивезену нацистами картину українського пейзажиста повернули до України. ФОТО

Картина видатного українського митця другої половини ХІХ — початку ХХ століть Сергія Васильківського "Етюд з будинком" повернулася з Німеччини до Харківського художнього музею.

Про це повідомляє газета "День" із посиланням на прес-службу Міністерства культури України.

"Передавання картини співробітникам музею відбулося напередодні за участю представників німецької сторони в Міністерстві культури в Києві, а сьогодні картина вже вдома — у Харківському художньому музеї, і 26 грудня буде представлена цінителям у відкритому доступі", — відзначила заслужений працівник культури України Валентина Мизгіна.

Фото: mincult.kmu.gov.ua 

За її словами, картина "Етюд з будинком" під час Другої світової війни була вивезена до Німеччини. "Наприкінці 2016 року ми отримали офіційне повідомлення з Берліна про те, що на аукціоні продана картина, яка може належати музею. Виявляється, до правоохоронних органів Німеччини звернувся покупець картини, який висловив сумнів щодо її автентичності. Йдеться про картину уродженця Харківської області Сергія Васильківського, де зображений будиночок, в якому він колись жив. На картині немає підпису автора. Однак з Берліна надіслали фотографії зворотного боку картини. На ній видно букви "УКГ", тобто, "Українська картинна галерея", як тоді називався наш музей. Аукціоністи сприйняли ці літери як ініціали невідомого художника і продали картину, хоча були зобов'язані перевірити всі дані. Покупець може наполягати на поверненні грошей через суд", — додала Мизгіна.

 

На картину був накладений арешт: "Тоді ж на офіційному рівні розпочалося вирішення питання про її повернення до Харкова. І ось тривала процедура завершена. Картина поповнила найбільшу в Україні колекцію картин Васильківського в 255 одиниць зберігання".

Повернув картину Васильківського посол з особливих доручень Федерального міністерства закордонних справ ФРН Міхаель Янсен під час ХІІ засідання Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, яке проходило в Києві 27-28 листопада.

Нагадаємо, пейзажист Сергій Васильківський родом з Ізюма Харківської області. Крім пейзажів, добре відомі його картини на козацьку тематику.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.