У Латвії розповіли, які документи республіканського КГБ опублікують онлайн

До кінця 2018 року в Латвії в загальний доступ опублікують картотеки штатної агентури КГБ, позаштатних оперативників і статистичного обліку агентури КГБ на 1991 рік.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на видання Skaties.lv.

"Настає історичний момент, коли будуть щодня публікуватися дані з "чекістських мішків", що зберігалися протягом багатьох років. Це станеться одразу після набрання чинності відповідних урядових постанов. Зацікавлені сторони зможуть отримати доступ до імен колишніх агентів КГБ, розміщених в інтернеті", — йдеться в повідомленні.

Документи будуть опубліковані в оригінальному вигляді, більшість із них російською мовою і написані від руки.

Насамперед буде оприлюднена картотека агентури КГБ в алфавітному порядку — 10 612 карток. До неї входять імена і активних на той момент (серпень 1991-го) агентів, і виключених. Також 1-й відділ КГБ (розвідка) вносив у цей архів загальні дані про осіб, які планували виїхати з СРСР за кордон та імена потенційних кандидатів для вербування в разі війни або непередбаченої ситуації.

Є також картотека статистичного обліку агентури КГБ (4141 картка). У ній все ті самі імена, що і в алфавітній картотеці, але згруповані за належністю до структурних одиниць Комітету держбезпеки. Цей архів за радянських часів використовували для підготовки звітності.

Буде оприлюднено й картотеку "позаштатних оперативних працівників КГБ" — осіб, які на громадських засадах надавали чекістам "допомогу в контррозвідувальній діяльності на транспортних, промислових об'єктах, а також окремих закладах Міноборони". У цьому архіві знаходиться 75 карток. Позаштатним оперативникам не давали позивних, а створювали абревіатуру з перших букв імені, прізвища та по батькові.

Дослідників і зацікавлених осіб просять пам'ятати, що в файловій системі, яка готується до публікації, також є люди, які потрапили туди проти їхньої волі.

Зацікавленим сторонам необхідно зареєструватися для доступу до документів на сайті архіву. Документи КГБ будуть доступні на веб-сайті в розділі "Поточні" або "Віртуальні виставки та цифрові ресурси".

Точна дата опублікування поки що невідома, але вже домовлено, що публікація відбудеться на наступний день після того, як правила Кабінету міністрів Латвії, що обумовлюють її процедуру, набудуть чинності.

"Чекістські мішки" — картотека і архіви КГБ Латвійської РСР, захоплені в серпні 1991 року і наступні місяці під час розвалу СРСР. Вважається, що це найповніша база даних управління КГБ республіканського рівня, яку вдалося захопити, не дозволивши її вивезти до Москви, в головний офіс КГБ.

Нагадаємо, 3 грудня 2018 року Бюро захисту Сатверсме (спецслужба Латвії) передало  "чекістські мішки" в державний архів Латвії для опрацювання й публікації.

4 жовтня 2018 року Сейм Латвії в остаточному читанні ухвалив законопроект про публікацію документів КГБ в Інтернеті до 31 грудня 2018 року. 

Раніше Бюро захисту Сатверсме виступило із застереженням, що публікація картотеки КГБ в Інтернеті може створити різні ризики і знизити рівень довіри суспільства до органів безпеки. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.