АНОНС: Лекція "Стара Київська митрополія" у НМІУ

Нещодавно Константинопольський патріархат визнав нечинним перехід у 1686 році однієї зі своїх митрополій – Київської – до складу РПЦ. Це рішення відкрило шлях до створення автокефальної Православної церкви в Україні. Нині є нагода дізнатися більше про Київську митрополію домосковської доби.

Що відомо про стару Київську (Руську) митрополію, спадкоємницею якої стане сучасна українська церква? Яку територію займала ця митрополія протягом семи століть: від її створення наприкінці X століття до її поглинання Москвою у 1686 році? Як змінювався її адміністративно-територіальний устрій? Які інші церковні адміністративно-територіальні одиниці існували в цей час на теренах сучасної України? Чого варта "канонічна територія"? Як ці питання можна відобразити на карті?

 

Запрошуємо послухати лекцію та побачити карти-реконструкції церковного устрою українських земель в давні часи. Лектор і укладач карт – Дмитро Вортман, картограф, науковий редактор "Енциклопедії історії України".

15 грудня, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (вул. Володимирська, 2, 1 поверх).

Організатор: проект "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.