У Німеччині знайшли посвідчення Путіна на службі в Штазі

У Німеччині знайшли посвідчення Міністерства державної безпеки НДР, видане на ім'я нинішнього президента Росії Володимира Путіна, в Кремлі не виключають, що воно може бути справжнім.

Про посвідчення повідомляє Українська Правда з посиланням на німецьку газету Bild.

 Фото: Bild

У виданні зазначають, що знайшли документ в архівах відділу "Кадри та навчання" колишньої адміністрації Штазі в Дрездені через 28 років після "падіння" НДР.

Посвідчення підтверджує, що колишній офіцер КГБ Путін був також співробітником Служби державної безпеки НДР.

Посвідчення на ім'я майора Путіна було видане 31 грудня 1985 року, й термін термін його дії тривав до кінця 1989 року.

У свою чергу, російське видання ТАСС опублікувало реакцію Кремля. Зокрема, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков повідомив, що посвідчення, цілком ймовірно, може бути справжнім.

"Як відомо, в той час, за часів Радянського Союзу, і КГБ і Штазі були партнерськими службами, тому, напевно, не можна виключати і такого обміну посвідченнями", - сказав Пєсков.

Путін з 1985 по 1990 рік працював в представництві КГБ в Дрездені.

За словами керівника дрезденського відділення по роботі з архівами Штазі Конрада Фельбера, з цим документом Путін міг безперешкодно проходити в установи органів держбезпеки НДР і не повинен був нікому видавати того, що працював на радянську спецслужбу. Це також полегшувало роботу Путіна з вербування агентів в колишній НДР.

Довідково. Штазі – Міністерство державної безпеки Німецької демократичної республіки – таємна поліція, контррозвідувальний і розвідувальний державний орган. НДР існувала з 1950 по 1990 рр.

Нагадуємо, що дані про чотири тисячі агентів КГБ опублікують онлайн у Латвії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.