Народним депутатам показали фотографії й документи до 100-річчя ЗУНР. ФОТО

8 листопада у Верховній Раді України відкрилася документальна експозиція до 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки і затвердження її Конституції — "Тимчасового основного закону про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії".

Про це повідомила прес-служба Апарату Верховної Ради України.

Виставку відкривали: Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, директор Музею Української революції 1917-1921 років Олександр Кучерук, заступник директора Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Наталія Маковська та  Координатор ГО "Таврійська гуманітарна платформа" Андрій Іванець.

 Андрій Парубій.

Фото: прес-служба Апарату Верховної Ради України

Голова Парламенту подякував організаторам виставки "за можливість в стінах Верховної Ради ознайомитись з документами, які сто років тому міняли історію України" та нагадав, що цього року Україна відмічає століття проголошення української державності — 19 жовтня 1918 року у Львові постала Українська Національна Рада, яка проголосила "Прокламацію" про створення Української держави в українських етнографічних землях Австро-Угорщини.

 Директор Музею Української революції 1917-1921 років Олександр Кучерук проводить екскурсію Голові Верховної Ради Андрію Парубію.

Фото: прес-служба Апарату Верховної Ради України

Уже 13 листопада 1918 року був прийнятий "Тимчасовий основний закон про державну самостійність земель бувшої австро-угорської монархії" — Конституція Західноукраїнської Народної Республіки.

"Це фактично був акт проголошення державності на західноукраїнських землях, але разом з ним було велике бажання і велике прагнення всіх засновників, ідеологів цього акту об’єднати Західну Галичину і Велику Україну", – зазначив Андрій Парубій.

 Фото: прес-служба Апарату Верховної Ради України

Парубій висловив упевненість, що саме ці події і стали фундаментом, на яких ми будуємо сьогоднішню українську державу. "У нас сьогодні є велика відповідальність перед тим поколінням українських вояків, які на всі фронти воювали – проти білогвардійців, проти більшовиків, проти польської армії, і які мали велику мрію – мрію Української Держави. Їхня мрія тоді не здійснилась. Але вони заклали цю мрію і пролили свою кров, щоб цю мрію могли реалізувати їх діти і їх онуки", — підкреслив Андрій Парубій.

 Фото: прес-служба Апарату Верховної Ради України

Голова Верховної Ради повідомив, що знає цю історію не з розповідей: "Мій дід був вояком в Українській Народній Республіці, але коли пішов клич, що необхідно допомогти і створити українську галицьку армію у Львові, він, в числі 300 добровольців з Києва, приїхав у Львів і вступив в підрозділ української галицької армії. Маючи військовий досвід і вишкіл, він пройшов концтабори після того та заложив початок боротьби і моєї родини за Українську державність".

 

"Український парламент як осередок української державності одночасно має бути і осередком відновлення історичної справедливості, і нашої деокупації, в тому числі ментальної і духовної", — зазначив Голова Парламенту та запросив присутніх до перегляду виставки та "до спогадів про той великий історичний період українського відродження і боротьби за українську державність".

Як повідомлялося, 31 жовтня у Львові відкрили пам'ятник Леву до 100-річчя Західноукраїнської Народної Республіки.

У день вшанування 100-річчя Листопадового чину у Львові урочисто відкрили та освятили пам'ятник героям ЗУНР і УГА.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.