Спецпроект

АНОНС: "Меморіал жертв Голодомору" проведе зустріч зі свідком Голодомору Ільком Корунцем

8 листопада Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" запрошує всіх охочих на зустріч зі свідком Голодомору Ільком Корунцем – видатним мовознавцем, перекладачем, літературним критиком, професором кафедри англійської філології і перекладу Київського національного лінгвістичного університету.

Голодомор Ілько Вакулович пережив на Черкащині. Через геноцид він втратив двох сестер і брата, не мав дитинства, бо швидко подорослішав, коли в житті його родини з’явилися сльози, біль, голод і смерть:

"Я був під бомбами. Я переніс страшенні злигодні під час Другої світової війни. Але! Мені найстрашніше, що згадую, то це мої 12 років і Голодомор!".

 

Усе своє життя професор Корунець перекладає з англійської, німецької та італійської мов: твори Джеймса Фенімора Купера, Артюра Рембо, Оскара Уайльда, Джанні Родарі та інших. Він був активним учасником руху шістдесятників проти зросійщення української мови.

Зустріч відбудеться в рамках проекту "Усна історія Голодомору".

8 листопада, четвер, 14.00

Місце: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" (Київ, вул. Лаврська, 3).

Організатор: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору"

Вхід вільний.

Контакти: (044)254-45-12, 050-250-44-73  memoholod@ukr.net, memoholodpress@gmail.com.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.