Торпеду часів Першої світової війни знайшли неподалік кримського узбережжя

На Південному березі Криму в районі Нижньої Ореанди виявили п’ятиметрову торпеду, імовірно, часів Першої світової війни.

Боєприпас виявив дайвер ялтинської громадської організації "Акватекс" Ігор Зорін, повідомляє проект Радіо Свобода Крим.Реалії.

Ігор Зорін, який виявив боєприпас

Водолаз розповів, що торпеда перебуває на глибині 35 метрів і повернута в бік берега.

"Відстань від берега приблизно метрів 300. Виріб лежить на краю переходу на глибину. П’ятиметрова, з вигляду – часів Першої світової війни", – розповів Зорін.

За його словами, він відразу повідомив про знахідку підконтрольним Росії органам Криму. Як тільки закінчиться штормова погода, на місце прибудуть військові фахівці для обстеження небезпечної знахідки.

На сайтах підконтрольних Москві управлінь ФСБ і МНС у Криму інформації про знахідку поки немає.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.