Реконструкція по-узбецьки: знесли пам’ятку XII століття і збудували неякісну копію. ФОТО

Унікальну пам’ятку середньовічної архітектури мавзолей Шамунабі в автономній республіці Каракалпакстан в Узбекистані "оновили" в ході "реставрації". Оригінальну споруду просто знесли, а на її місці збудвали збудували нову.

Про це повідомляють "Новости Узбекистана".

У місцевих ЗМІ про руйнацію історичної пам'ятки заговорили після того, як Telegram-канал Insider.uz опублікував фото новобудови з коментарем: "Хлопці й дівчата, немає слів. Це Шамунабі, древній мавзолей. У Нукусі. Знесли давні куполи і збудували "прокуратуру"… Кінець світу…" ("прокуратурою" в Узбекистані називають стандартні сучасні урядові будівлі – ІП).

 

Мавзолей Шамунабі зруйнували повністю влітку 2017 року, а на його місці звели нову споруду.

"Це був дивоижний маволей XII століття. Археологи виявили його в 1964 році під час розкопок у передмісті Нукуса в некрополі Міздахан. Споруда виконана в унікальній формі – із сімома куполами і сімома віконними прорізами, кожен із яких орієнтований на Мекку. Гробниці нагадували осуарії, ворота були схожі на двері юрти, а мехраб виконаний у формі лотоса. Пам’ятник дивовижно поєднував у собі чотири великі культури, чотири релігії – християнство, іслам, буддизм і зороастризм. Це була тонка філософія, символ толерантності, послання нащадкам", – розповідає археолог, кандидат історичних наук Октябр Доспанов.

 

Доспанов розповів, що історія з реставрацією почалася того року. Коли люди зрозуміли, що жодної реставрації не буде, було вже пізно.

"Коли ми зрозуміли, що буде знесення мавзолею, намагалися перешкодити, але нам показали цілу папку документів з усіма дощволами на таку "реставрацію", — говорить історик.

За свідченнями місцевих істориків і гідів, пам’ятка була в дуже доброму стані. Старими були тільки кілька куполів, які власне й потребували реставрації. Мавзолей було збудовано із паленої цегли, який могла би простояти ще тисячу років.

Фахівці вважають, що нова споруда за міцністю суттєво поступаєтсья старій.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.