Археологи розповіли про знайдені поховання XI століття на Київщині

Виявлення на Пороссі поховання балтійських племен доби Київської Русі є знахідкою світового рівня і свідчить про ненасильницьке переселення цих народів на давньоруські землі.

Про це на І Всеукраїнському археологічному з’їзді у Ніжині повідомив директор Інституту археології НАН України, доктор історичних наук Віктор Чабай, передає Гал-Інфо із посиланням на Укрінформ.

 Фото: Інститут археології НАНУ

"Наші колеги, які працюють у напрямку середньовічної археології, знайшли балтський могильник на річці Рось. Це знахідка дійсно світового рівня, оскільки засвідчує ненасильницьке переселення Ярославом Мудрим балтських племен на річку Рось для охорони південних рубежів Київської Русі, бо в похованнях виявлено багато цінних речей заможних людей", - розповів учений.

 Фото: Інститут археології НАНУ

Науковий співробітник Інститут археології В’ячеслав Баранов, який безпосередньо займався цим дослідженням, вважає, що виявлення балтського некрополя – найвизначніше за останні 20 років відкриття давньоруської археології, яке вписує нову сторінку в історію України, Латвії та Литви. Адже те, що в Київську Русь переселяли балтів, у літописах не висвітлювалось.

Проведені дослідження дозволили науковцям зробити висновок, що переселення князем Ярославом Мудрим якоїсь кількості західнобалтських племен відбулося в 30-х роках ХІ сторіччя.

Оселив він їх на території сучасного Рокитнянського району Київської області і доручив охороняти й захищати південні рубежі держави від кочівників.

 Фото: Інститут археології НАНУ

За словами Баранова, розкопки балтського некрополя проводилися в 2017-2018 роках. Були знайдені речі, притаманні виключно західним балтам: багато зброї (сокири, списи), прикраси тощо.

"Ця знахідка змінює уявлення про історичні процеси, які відбувалися в Пороссі, на кордоні давньоруської держави, який за часів Ярослава Мудрого проходив територіями сучасних Рокитнянського та Білоцерківського районів Київщини", - зазначив Баранов.

 Фото: Інститут археології НАНУ

Перший Всеукраїнський з’їзд проходив 23-25 листопада у місті Ніжині Чернігівської області. Він зібрав понад 200 дослідників з різних регіонів України та з-за кордону. Востаннє до цього з’їзд археологів на території України проводився в Чернігові у 1908 році.

Нагадуємо, що у Китаї знайшли мініатюрну теракотову армію.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.