АНОНС: Захід "Місто у часи тоталітаризму. Львів у 1939-1944 років"

В Українському католицькому університеті розмовлятимуть про історію, яка об'єднує і роз'єднує, історичну пам'ять та спільних героїв, події, задокументовані в хроніці Львова та трагедію Тюрми на Лонцького.

Як повідомляють організатори, захід складається із двох частин:

1. Перегляд запису екскурсії Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", з супроводом фахівця-екскурсовода працівника музею.

2. Питання-відповіді. Обговорення. У основі обговорення – рефлексії на події в "Тюрмі на Лонцького", описані у романі Юрія Винничука "Танго смерті".

Родичі над тілами розстріляних в'язнів на подвір'ї Тюрми на Лонцького, Львів, літо 1941 року

 

Для тих, хто не зможе бути присутнім на заході у приміщенні Гуманітарного факультету УКУ, передбачена онлайн трансляція з інтернет-сторінки Львівського театру ляльок.

Колективний перегляд відео стріму із події відбуватиметься у різних містах України у приміщеннях локальних громадських організацій. Таким чином, у обговоренні братиме участь загальноукраїнська аудиторія.

На сьогодні участь підтвердили організатори перегляду із Івано-Франківська, Лисичанська, Бахмута, Сєвєродонецька, Попасної, Полтави, Одеси.

Учасники відео мосту – глядачі, та громадські активісти з різних міст України матимуть можливість у онлайн режимі задати питання та отримати відповіді фахівців-істориків.

Проект відбувається за підтримки:

Кафедри нової і новітньої історії України УКУ в рамках реалізації навчально-дослідної програми "Українське ХХ століття";

Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького";

Українського культурного фонду.

Час: 27 листопада, вівторок, 17.30-19.00

Місце: Гуманітарний факультет УКУ, вул Козельницька, 2а, вул. Свєнціцького, 17, м. Львів

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.