Спецпроект

Сила пам’яті. А. Рудницька вшанувала жертв Голодомору доброчинною акцією

Уже не перший рік відома співачка, телеведуча і волонтерка Анжеліка Рудницька до Дня вшанування пам’ять жертв Голодомору організовує благодійну акцію «Свічка пам’яті».

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 Фото: УІНП

Цього разу метою заходу, крім спогадів про минуле та молитов, був збір коштів для хоспісу для літніх людей, що у селі Скибин на Київщині. У цьому хоспісі доживають віку люди, яким довелося тікати з прифронтової зони і шукати спокою за десятки кілометрів від рідного дому.

Цього року місцем для акції "Свічка пам’яті" стала Церква Святої Катерини, більш відома, як Лютеранська Кірха, що в центрі столиці. Храмовий антураж якнайкраще підходив до атмосфери заходу.

Як і духовна музика у виконанні хору Київської Православної Богословської Академії чи Камерного дівочого хору Музичної школи ім. Лисенка, народні псалми від гурту "Стодивниця", виступ бандуриста Романа Гриньківа, "Колискова" Анжеліки Рудницької, а також спогади про своє дитинство і розповіді батьків і дідів, підкріплене поезією Вадима Крищенка, Анатолія Матвійчука та молодої поетки і радіоведучої Злати-Зоряни Паламарчук.

Фото: УІНП

 

Доповненням до мистецької частини стала відкрита лекція професорки Людмили Гриневич про Голодомор як сплановану акцію геноциду українського народу. "Як і у випадку з Голокостом єврейського народу в часи Другої світової війни, тут можна чітко простежити механізми, якими готувався і здійснювався цей геноцид.

По-перше, потужно працювала радянська пропаганда, яка спочатку зробила куркуля головним ворогом радянської влади, потім демонізувала його, і під кінець дегуманізувала, виставляючи в образах змій, гадів чи інших тварин, яких треба знищити.

По-друге, система хлібозаготівлі вщент зруйнувала економічну систему українського села, що стало головною причиною голоду. А, по-третє, мало хто говорить, що захоплення України більшовиками у 20-х роках було, по-суті, її окупацією з боку більшовицької Росії.

Адже, із 1 мільйона 200 тисяч червоноармійців, які прийшли в Україну робити революцію, 998 тисяч було вихідцями із центрально-російських губерній! І головна їхня мотивація для цієї революції була "на Украине есть хлеб, а нам жрать нечего", - розповідає Людмила Гриневич.

Такі акції Анжеліка Рудницька проводить багато років поспіль. "Правда про Голодомор настільки страшна, що про неї треба не говорити, а кричати. Щороку "Територія А" долучає свій голос і свої сили, щоб розповісти українцям правду про самих себе і про ворога, який нищив нас у минулому і намагається нищити зараз.

Цьогоріч мені здавалося, що моїх сил не вистачить, щоб зробити цей вечір. Але вся команда запитала мене: "А хто ж тоді це робитиме". Ніхто, крім нас… Дякую всім, хто підтримав цю акцію. Малими кроками творимо велику країну", - зазначила Анжеліка Рудницька.

 Фото: УІНП

Співорганізаторами акції виступили Міністерство культури України, мистецька агенція "Територія А" та Український інститут національної пам‘яті. Партнерами "Свічки пам’яті стали Український науково-дослідний та освітній центр дослідження Голодомору, Центр фольклору та етнографії, S.A.L-show.

Усі, хто прийшов на акцію "Свічка пам’яті", мав змогу зробити свій благодійний внесок на потреби хоспісу для літніх людей, що у селі Скибин на Київщині, де проживають переселенці з прифронтової зони.

Як повідомила Анжеліка Рудницька, усього за вечір було зібрано 6 500 гривень. Сама ж співачка уже оголосила про нову благодійну акцію – збір тисячі подарунків для дітей до Дня Святого Миколая.

Нагадуємо, що Міністерство закордонних справ Російської Федерації в офіційній заяві заперечило, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом української нації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.