Хмельницького та Грушевського однаково добре сприймають на Сході й Заході

Набільш позитивно з-поміж історичних діячів українці оцінюють гетьмана Богдана Хмельницького та історика, голову Центральної Ради Української Народної Республіки Михайла Грушевського.

На користь згаданих фігур висловилися відповідно 73% та 68% громадян, опитаних Соціологічною групою "Рейтинг". 53% респондентів також позитивно оцінили діяльність гетьмана Івана Мазепи.

Прихильників Провідника ОУН (революційної) Степана Бандери лише трохи більше (36%) за його антагоністів (34%), а Голову Директорії УНР Симона Петлюру сприймає та не сприймає однакова кількість респондентів (по 30%).

Водночас, досить багато опитаних мають позитивне ставлення до Генерального секретаря ЦК КПРС (1964—1982) Леоніда Брежнєва (47%) та імператора Росії (1682—1725) Петра І (43%). Це більше, ніж тих, хто ставиться до них негативно (39% і 26% відповідно).

 

Перший та останній керівники Радянського Союзу Володимир Ленін та Михайло Горбачов удостоїлися однаково негативних відгуків (51—52% негативних, і лише 25% позитивних). До іншого радянського вождя Йосипа Сталіна ставлення найгірше — 58% опитаних сприймають його негативно при 21% позитивно налаштованих.

Згідно зі спостереженнями соціологів групи "Рейтинг", протягом останніх шести років українці загалом стали краще ставитися до українських історичних постатей. При цьому респонденти демонструють стабільно негативні настрої щодо Леніна й Сталіна, а сприйняття Петра І навіть погіршилося.

Але якщо брати регіональний вимір, то у сприйнятті радянських і російських історичних діячів є суттєві відмінності. Окрім Горбачова, їх значно краще сприймають на Півдні та Сході. У той же час, Бандера й Петлюра більше популярні в західних областях.

Найкращі рейтинги в Грушевського і Хмельницького — їх однаково добре оцінюють в усіх куточках України.

Опитування проводилося серед повнолітніх мешканців України методом формалізованого інтерв’ю. Вибірка (2000 осіб) репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Помилка репрезентативності дослідження — не більше 2,2%.

Нагадаємо, соціологи з'ясували, скільки українців вважають Голодомор 1932—1933 років геноцидом української нації.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.