Спецпроект

Повідомлення іноземних дипломатів про Голодомор — відтепер онлайн

26 листів, донесень та повідомлень від дипломатичних установ стосовно Голодомору сьогодні оприлюднили Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ.

"...тепер вже встановлено, що катастрофа голоду сягнула всю Україну, і що винятками є райони, де ще наявний хліб. Судячи з наявних достовірних повідомлень, в українських селах померло від голоду 80% населення...", — писав німецький консул у листі до Міністерства закордонних справ Німеччини у 1933 році.

До 85-их роковин вшанування пам’яті загиблих під час Голодомору 1932—1933 років в Україні, Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом СБУ опублікували колекцію документів "Іноземні дипломати про Голодомор 1932-1933 в документах ОГПУ".

 Лист німецького консула в м. Одесі про вилучення зерна в українських селян

Серія документів висвітлює бачення цих страшних подій іноземними дипломатичними представниками Японії та Німеччини у Одесі, Харкові та Києві, а також візит в Україну лідера партії радикал-соціалістів, колишнього прем’єр-міністра Франції Едуара Ерріо.

Документи розповідають про заходи безпеки під час візиту Едуара Ерріо в УСРР, зокрема недопущення до нього "неблагонадійних громадян", у тому числі представників французьких колоністів, а також ретельно підібраний маршрут візиту зразковими селами та колгоспами. Як наслідок, французький політик, після повернення на батьківщину — не підтвердив наявність голоду за результатами свого візиту.

Що ж стосується японського консула Танаки, то після візиту республіками СРСР він відзначив що "українські селяни викликають порівняно з селянами інших республік жалюгідне враження своїм обідраним одягом та схудлими мощами", і це поряд з будівництвом гігантських розмірів фабрик, заводів та житла на Донбасі.

 Лист німецького консула про ситуацію в радгоспах

Варто відзначити, що саме німецькі консульства були під особливо пильним наглядом ОГПУ у зв’язку з проведенням програми підтримки нужденним німецьким колоністам. Про факти голоду в УСРР свідчать їхні звіти та спілкування з дипломатичними представниками Японії та Польщі.

"Документи здобуті чекістами оперативним шляхом в іноземних консульствах на території України в час Голодомору яскраво свідчать, що попри намагання комуністичного режиму приховати злочин, інформація про голод та його масштаби ставала відома за кордоном" — говорить Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву СБУ.

"Сьогодні, ці свідчення надзвичайно важливі для нашого розуміння того, як сприймали ситуацію в підрадянській Україні іноземці", — продовжує очільник Архіву СБУ.

 Агентурне донесення про сніданок японського консула Танаки з дружиною та Мітані з дружиною на природі, де вони поділилися їжею з голодуючими робітниками
 

Переглянути колекцію "Іноземні дипломати про Голодомор 1932-1933 в документах ОГПУ" можна на сайті Електронного архіву визвольного руху за посиланням.

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізується Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 24 500 документів. Місія проекту — робити минуле доступним. 

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КГБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа. Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.