Спецпроект

У Києві триває міжнародний форум до роковин Голодомору. ТРАНСЛЯЦІЯ

22 листопада 2018 року в Українському домі розпочав роботу масштабний Міжнародний форум "Україна пам’ятає, світ визнає" до 85-тих роковин Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Про це інформує Український інститут національної пам'яті.


Участь у відкритті заходу взяли: Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

У своїй промові Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів наголосив: "Нелюдський злочин Голодомору має бути відкритий та визнаний геноцидом, всупереч спробам Москви приховати його чи заперечити, щоб ніколи і ніде не повторився цей страшний злочин проти людини і людяності".

"Ми хочемо, щоб міжнародне співтовариство знало, що Україна, попри всі трагедії, стає сильнішою. Нині вона стримує збройну агресію зі Сходу і саме цим ми захищаємо весь західний світ від путінської навали", — закцентував Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко.

 В’ячеслав Кириленко

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вказав: "Сьогодні з упевненістю можемо сказати, що українці знають про Голодомор. Як показує соціологія, близько 80% українців визнають його геноцидом. Це результат тих, хто досліджував цю тему, збирав документи та свідчення, відтворював хід подій, обґрунтовував продуманість цього злочину, показував його масштаби. Це результат роботи тих, хто відкривав правду через книги, виставки, музеї, це результат роботи тих, хто ухвалював юридичні рішення в суді, тих, хто готував і ухвалював політичні оцінки Голодомору в законі, це спільні зусилля істориків, популяризаторів, громадськості і політиків. Тепер ми усі разом маємо об’єднати наші зусилля для того, щоб про Голодомор знав світ, щоб світ визнав його геноцидом".

 Володимир В’ятрович

Метою триденного Форуму є:

- об’єднання зусиль міжнародної спільноти у визнанні Голодомору актом геноциду; звернення до світового співтовариства щодо засудження цього злочину більшовицького тоталітарного режиму, щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому;

- інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні;

- осмислення наслідків геноциду для України і світу;

- обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору та фактів і обставин злочинів.

 



У програмі передбачено: науковий симпозіум в Українському домі (доповідачами зголосилися 20 іноземних та 32 українських дослідників теми), мистецька акція-реквієм у Національній опері України, меморіальне засідання Верховної Ради, засідання Міжнародного форуму за участі Президента України та глав іноземних держав.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.