Спецпроект

79% українців вважають Голодомор геноцидом. ІНФОГРАФІКА

Переважна більшість дорослих громадян України згодні з тим, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу і що його організаторами були Йосип Сталін та все центральне керівництво СРСР.

Про це йдеться в дослідженні Соціологічної групи "Рейтинг", проведеному впродовж 20—29 жовтня цього року. Геноцидом Голодомор вважає 79% українців, причому мешканці сіл, молодші та україномовні респонденти так вважають частіше за інших.

Проти 2010 року кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом українського народу збільшилася на третину.

Твердження про Голодомор як геноцид поділяє  абсолютна більшість жителів Заходу та Центру країни (92% та 83% відповідно), та відносна більшість Півдня та Сходу (69% та 67%)

Головними винуватцями геноциду опитані вважають Йосипа Сталіна (47%), центральне керівництво СРСР (39%), органи держбезпеки ГПУ—НКВД (28%), а також вище керівництво Української СРР (23%).

Провину на "куркулів" (заможних селян) та природні умови поклали відповідно 3% і 5%.

 Респонденти мали змогу обирати кілька варіантів

Про особисту провину Сталіна у організації Голодомору в Україні, частіше говорили мешканці західних та центральних областей. Натомість, щодо провини радянських каральних та владних органів частіше висловлювалися як мешканці Заходу і Центру, так і Сходу.

Респонденти Півдня менше за інших покладають вину на радянських керівників, при цьому частіше вагалися з оцінками, або ж зазначали, що Голодомор був спричинений несприятливими природніми умовами.

 

Запалити свічку пам’яті в День пам'яті жертв Голодомору збираються 68% опитаних, а 21% не планують цього робити.

Недавнє визнання з боку Сенату США Голодомору геноцидом українців схвалює 69% респондентів, а 62% погоджуються з потребою продовжувати домагатися визнання Голодомору геноцидом на міжнародній арені.

 

Загалом, за останні 10 років спостерігаєтсья тенденція до зібльшення числа тих громадян, які вважають Голодомор 1932—1933 років геноцидом і звинувачують у ньому партійно-радянське керівництво й органи держбезпеки УСРР та СРСР. Відповідно, менше стало тих, хто вважає, що причинами геноциду були природні фактори або саботаж "куркулів".

Опитування проводилося серед повнолітніх мешканців України методом формалізованого інтерв’ю. Вибірка (2000 осіб) репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Помилка репрезентативності дослідження — не більше 2,2%.

Читайте також:

85-ті роковини Голодомору 1932-1933 рр. ПЛАН ЗАХОДІВ

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.