У міській раді Вінниці експонуються старовинні карти України. ФОТО

Протягом тижня у холі міської ради Вінниці триватиме виставка старовинних карт. На них можна побачити, якою була територія українських земель до XVIII століття.

Колекція належить директору музею української марки у Вінниці Олександру Білецькому. Він розповів, що у міській раді показані копії старовинних карт в оригінальному розмірі, пише вінницький інформаційний портал "Вежа".

"Раніше карти, які були у вигляді гравюр, вирізали на дереві або випалювали на міді, це був дуже складний процес, тому фактично кожна карта була витвором мистецтва. Додатково дофарбовували акварелями чи іншими фарбами. Тут можна побачити копії дуже цікавих карт, наприклад, карта Птолемея, створена у другому столітті нашої ери, фактично нею користувались аж до 17 століття, частково до 18. Також варто відзначити карту Боплана, яка складається з вісьмох частин. Це перша в Європі середньорозмірна карта", – розповів колекціонер.

 Більше зображень мап дивіться на сайті "Вежа"
 

Найдавніша мапа на виставці від 1482 року, її автор – Клавдій Птолемей. Це "Карта Європейської Сарматії. Європа. Сарматський континент".

 

Також на виставці представили Генеральну карту України 1648 року. Її створив Гійом де Левассер де Боплан. Ще є мапа течії Дніпра, опис Королівства Польського та Князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Пруссії, Лівонії та Курляндії.

Виставку відкрили в понеділок, 19 листопада. 

Як повідомлялося, адміністратор "Вікіпедії" створив карту спогадів очевидців Голодомору.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.