Спецпроект

Вікіпедист створив інтерактивну мапу спогадів очевидців Голодомору

Громадський активіст, адміністратор української "Вікіпедії" та засновник ініціативи "Переходь на українську" Олександр Іванов створив та опублікував мапу спогадів очевидців Голодомору.

Про це повідомляє сайт проекту Українського інституту національної пам'яті "Голодомор-85".

Автор пояснює свою методику роботи над втіленням ідеї: "Я узяв все, що було на Радіо Свобода, Українському тижні, Gazeta.Ua та на ютуб-каналі Golden Lion (це найбільший канал із відеоспогадами про Голодомор) за всі роки".

На мапі можна побачити кілька видів позначок. Кожна із них прив’язана до георгафічної локації, про яку йдеться у спогадах. Іконка кіноплівки: відеоісторія, конверту – текстова історія, фотоапарата – світлини.

 Щоб відкрити карту, тисніть сюди

"Смерть мільйонів людей сприймається як статистика. Історія кожної людини, яка пережила Голодомор, сприймається як трагедія. Витратьте кілька хвилин і подивіться чи почитайте спогади про Голодомор близько до свого населеного пункту", – закликає Олександр Іванов.

Наразі карта містить уже сотні позначок, але це лише початок великої роботи. Існують десятки тисяч спогадів про Голодомор. І всі вони мають бути нанесені на карту.

Спогади про Голодомор, яких немає на карті, можна надсилати на адресу – holodomorgenocide@gmail.com.

Нагадаємо, У штаті Північна Кароліна визнали Голодомор 1932—1933 років в Україні геноцидом українського народу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.