Посібник «Архіви КҐБ для медіа» презентували у Львові

У книжці розповідається, з чого потрібно розпочинати архівний пошук, як читати документи Комітету державної безпеки часів СРСР, зокрема різновиди справ, типові фальсифікації, як архівні документи можуть долати «фейки», дезінформацію та пропаганду.

Центр досліджень визвольного руху презентував посібник "Архіви КҐБ для медіа" у Львові в музеї "Тюрма на Лонцького" - повідомляє Радіо Свобода.

 

"Ми вирішили полегшити роботу і собі, і журналістам, щоб підготувати такий посібник, щоб вони могли розуміти, що зберігається в архівах, що правда, а що, можливо, якась напівправда, чи створювалось чекістами, щоб спровокувати якісь дії, чи сфальсифікувати якісь моменти в українській історії.

Часто інформацію і документи використовують у гібридній війні, яку веде Росія проти України, а це дублювання, продовження міфів і стереотипів із часів СРСР", – каже директор Архіву Служби безпеки України Андрій Когут.

Автори книжки радять, що архівно-слідчі справи потрібно читати критично, адже в них є навмисні перекручування, бо рукописний і машинописний варіанти протоколу допиту іноді суттєво різняться між собою змістом, протоколи можуть бути по-різному датовані.

 Руслан Забілий - консультант видання, Володимир Бірчак та Андрій Когут - співавтори

Фото: ЦДВР

"Архіви КГБ у регіонах і Києві зберігають багато інформації. Це відомості від звичайної родинної історії до даних про героїв, праведників, вбивць. Є багато вигадок і перекручувань, бо це інформація, яку збирала радянська спецслужба, у 95% вона збирала цю інформацію, щоб комусь зашкодити, когось засудити, розстріляти.

Будь-яка інтимна інформація про людей проходила через сито спецслужб і видавалася у деформованому вигляді, і це важливо розуміти", – наголосив співавтор книжки, історик Володимир Бірчак.

 Фото: ЦДВР

За його словами, "було, що родичі розчаровувались, коли прочитали слідчу справу на дідуся і виявляли неприємні речі".

"Можливо, так подали чекісти, а можливо, він таким і виявився. Некритичний підхід до документів, коли дослідники беруть лише слідчу справу і видають це як факт", – каже Бірчак.

 Фото: ЦДВР

Як зазналили автори, в архіві СБУ є документи радянських спецслужб, які в Росії вважаються державною таємницею. Ці справи відкривають і виставляють у вільний доступ в інтернеті.

Посібник виданий у межах проекту "Deconstruction. Архіви КҐБ для медіа" завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні, програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа. Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Про те як прочитувати та працювати з історичними документами комуністичних спецслужб можна ознайомитися у посібнику "Архіви КҐБ для медіа".

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.