У архівних документах репресованих знайшили шматки хліба часів Голодомору

У читальному залі Центрального державного архіву громадських об’єднань України відбудеться прес-конференція з приводу виявлення серед архівних документів унікальної знахідки – хліба часів Голодомору 1932-1933 років.

Шматочки хліба, виготовлені "з невідомої сировини", збереглися в архівній кримінальній справі людини, котра пережила Голодомор 1932-1933 років.

"Такой образчик хлеба я оставил моим детям для назидания…", - пояснював репресований.

Під час прес-конференції архівісти за сторінками документів відтворять шлях знайденого хліба – від очевидця Голодомору до сучасників, ознайомлять з долею людини, яка наважилась зберегти "речові докази" злочину влади, поділяться подальшими планами щодо дослідження цієї унікальної знахідки.

Також під час прес-конференції демонструватиметься добірка документів із фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, що розкривають механізми реалізації злочинної політики радянської влади, спрямованої на винищення українського народу, відтворюють жахливі реалії життя в умовах Голодомору 1932-1933 років.

У прес-конференції візьмуть участь заступник Міністра юстиції України Денис Чернишов, Голова Державної архівної служби України Тетяна Баранова, директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України Ольга Бажан.

Час: 19 листопада, понеділок, 12.00

Місце: Читальний зал Центрального державного архіву громадських об’єднань України, вул. Генерала Алмазова, 8

Вхід вільний

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.