Український історик Сергій Плохій отримав британську премію за роботу «Чорнобиль: історія трагедії»

Український та американський історик, професор української історії в Гарвардському університеті Сергій Плохій виграв британську премію Бейлі Ґіффорда за свою роботу «Чорнобиль: історія трагедії».

Про це повідомляє Громадське з посиланням на The Guardian.

 Сергій Плохій. Фото: НВ

Сергій Плохій отримав нагороду розміром в 30 тисяч фунтів стерлінгів (понад 38 тисяч доларів США) за свою роботу про Чорнобильську катастрофу 1986 року.

Науковець виріс менш ніж за 500 км вниз за течією від пошкодженого реактора, і зрештою знайшов ознаки впливу радіації на свою щитовидну залозу. На початку своєї книги він пише: "Чим більше часу минає від катастрофи, тим більше вона стає схожою на міф — і тим важче стає зрозуміти її реальні витоки та наслідки".

В своїй роботі "Чорнобиль: історія трагедії" він розповідає про те, що призвело до найгіршої ядерної катастрофи в історії. Переказує історії пожежних, вчених, солдатів, інженерів та міліціонерів, які працювали 26 квітня 1986 року.

"Це історія жахів — про політичний цинізм і наукове незнання, в якій світ врятував лише героїзм і удача … Це своєрідна біблійна книга, невідчепна. І у ній страшні уроки для світу, – сказала голова суддів премії Феймметта Рокко. — В основі ціє роботи — розпачливі історії про героїзм — пожежних, людей, яких відправили зачиняти двері реактора, лікарів, солдатів".

Переможця обирали серед 247 книг.

Довідка. Британську премію Бейлі Ґіффорда (колишня премія Семюеля Джонсона) серед нон-фікшн книг написаних англійською вручають щорічно з 1999 року.

Читайте також:

"Убивство у Мюнхені". Уривки з документального бестселера

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.