На Харківщині знайшли підземні ходи з ХVІІ ст. ФОТО

Історичний обʼєкт знайшли випадково – шматок асфальту просто провалися у центрі Змієва під землю. Місцеві історики, які приїхали подивитися, зʼясували, що під дорогою – пустота.

"Разом із хлопцями з військово-патріотичним обʼєднанням "Орієнтир", який працює при музеї, ми обстежили, розкопали. І зʼясувалося, що під дорогою є метрів 10 підземного ходу, а потім він завалений. Але обладнання показує наявність підземних тунелів і далі" - каже директор Зміївського краєзнавчого музею Михайло Саяний – повідомляє Гал-Інфо із посиланням на "Комментарии".

 Фото: "Комментарии"

Система підземних ходів – це спадщина від засновників міста, каже краєзнавець. У центрі Змієва стояла козацька фортеця, побудована у 1656 році.

  Фото: "Комментарии"

"А від неї у чотирьох напрямках йшли складні ходи під землею. У центрі вони окультурені – обкладені цеглою, а вже далі йдуть просто вирубані в глині, на глибині від 3 до 5 метрів від поверхні землі. Ширина таких тунелів – 1,5 м, висота – 2 м", - докладно розповів Саяний.

  Фото: "Комментарии"

Серед землі, якою засипані ходи, місцеві історики знайшли фрагменти старовинної кераміки, битого посуду та майже цілий глечик 19 сторіччя.

  Фото: "Комментарии"

Краєзнавці вже запросили професійних спелеологів та дослідників підземних ходів, чекають на археологів. Михайло Саяний вже 15 років просить місцеву владу дослідити археологічну памʼятку. На його думку, це може зацікавити туристів з усієї країни у майбутньому.

Нагадуємо, що археологи знайшли трипільську піч-лежанку в печері на Тернопільщині.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.