Товариство "Меморіал" відкрило пам’ятник з іменам жертв і виконавців комуністичних репресій

27 жовтня в Москві відкрили Стіну пам’яті на місці масового захоронення жертв розстрілів НКВД СРСР — спецоб’єкті "Комунарка". Виявилося, на інформаційних таблицях поруч з іменами розстріляних вибито також імена їхніх катів, які згодом потрапили під репресії.

Цей пам’ятник за проектом Петра Пастернака споруджено зусиллями Міжнародного товариства "Меморіал" і парафії Храму свв. Новомучеників і Сповідників Російських у Комунарці, а благословення надав патріарх Московський Кирило, повідомляє сайт Міжнародного "Меморіалу".

Меморіал являє собою стенди зі списками імен людей, репресованих НКВД у часи Великого терору 1937—1938 років і захоронених у "Комунарці".

 Фото: bessmertnybarak.ru

Керівники просвітницького проекту "Безсмертний барак", який збирає інформацію про репресії комуністичного режиму, помітили, що у цих списках є й службовці НКВД — виконавці терору, які згодом самі з катів перетворилися на жертв.

"Безсмертний барак" нарахував 55 працівників держбезпеки — безпосередніх виконавців репресій. Зокрема серед них — народний комісар внутрішніх справ СРСР Генріх Ягода (липень 1934 — вересень 1938) і керівник НКВД УРСР Ізраїль Леплевський (червень 1937 — січень 1938).

Фото: bessmertnybarak.ru 

"Ми перелічили тільки тих, чи злочини проти людяності доведені часом. Вони не реабілітовані. Нам стали писати родичі репресованих, вони обурювалися, что імена їхніх рідних в одному списку з катами", — пишуть на сайті проекту.

У відповідь на критику товариство "Меморіал" опублікувало на сторінці у "Фейсбуці" відповідь, у якій назвало Стіну пам’яті не меморіалом, а могильною плитою з інформаційно-довідковою метою про всіх без винятку захоронених:

"Було би зручніше й приємніше, якби окремо були захоронені симпатичні люди, а окремо — злочинці. Але устрій системи радянського терору був такий, що заарештованим і розстріляним міг бути будь-хто, і хороший, і поганий, і поховані вони в одній землі; що не знімає персональної відповідальності кожно за скоєне за життя… Нинішня стіна — це не пам’ятник і не меморіал, не йдеться про реабілітацію чи канонізацію, йдеться про перелік імен похованих на розстрільному полігоні Комунарка".

"Безсмерний барак" назвав таке пояснення маніпуляцією і закликав читачів до боротьби за зміну меморіалу.

"Ми вимагаємо, щоб прізвища катів прибрали з пам’ятника. Стіну потрібно переробити. Якомога ближчим часом потрібно виготовити окрему інформаційну дошку з прізвищами тих, хто осбисто здійснював репресії. Кати не повинні бути пом’януті на одному пам’ятнику з жертвами", — заявили учасники проекту "Безсмерний барак".

ДОВІДКА:

Спецоб’єкт НКВД "Комунарка" організували на місці дачі наркома внутрішніх справ СРСР Ягоди після його арешту. З 2 вересня 1937 року по 24 листопада 1941-го тут захоронили 6609 осіб, розстріляних у ході сталінських репресій.

До самого кінця СРСР у 1991 році "Комунарка" залишалася охоронюваним спецоб’єктом органів держбезпеки.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.