Кремль наклав на В’ятровича санкції. ДОКУМЕНТ

1 листопада 2018 року прем’єр-міністр РФ Дмітрій Мєдвєдєв підписав постанову уряду про введення спеціальних економічних заходів щодо 322 українських громадян і 68 компаній.

Про це із посиланням на повідомлення ТАСС пише "Українська правда".

Єдиним діючим істориком, який потрапив під санкції Кремля є Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Санкції передбачають блокування безготівкових коштів, бездокументарних ціних паперів і майна на території Російської Федерації та заборону на перерахунок коштів (вивід капіталу) за межі РФ.

"Їх відповідь Чемберлену". Витримка з постанови уряду РФ щодо контрсанкцій проти України

  

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович прокоментував ситуацію для ІП:

"Жодного майна в Росії не маю. Тому ці санкції ніяким чином мене не зачеплять. Хоча вважаю їх відзначенням своїх заслуг у протистоянні з російською агресією і підкресленням того, яку важливу роботу здійснює УІНП".

Володимир В'ятрович: "Отакенні санкції ввели!"

ФОТО: UKRINFORM.UA 

Також у списку міністр інфраструктури Володимир Омелян, міністр охорони здоров'я Уляна Супрун, спікер Верховної ради Андрій Парубій, екс-прем'єр-міністр Арсеній Яценюк , секретар РНБО Олександр Турчинов, уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, мільярдери Костянтин Григоришин, Віктор Пінчук та інші.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.