41-го вояка Армії УНР перепоховали на Тернопільщині. ФОТО, ВІДЕО

5 жовтня в Ланівцях Тернопільської області перепоховали 41-го солдата Армії Української Народної Республіки.

Козаків та старшин 2-го куреня 10-го Сірого полку Армії УНР розстріляли та порубали більшовики в червні 1919 року, написав відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Усі фото: FB Святослав Шеремета 
 

Пошуково-ексгумаційні дослідження місця поховання борців за волю України в серпні 2018 року провели фахівці меморіально-пошукового центру "Доля" на замовлення Українського інституту національної пам'яті.  Характер розташування останків підтвердили спогади очевидців страти, записані ще у 1990-х роках.

 

Загиблих воїнів поховали відповідно до християнських звичаїв та з належними військовими почестями. Чин похорону очолювали архієпископи Нестор (УПЦ КП) та Тихон (УАПЦ).

"Надзвичайно важливо, що Українська Держава та українська громада вшановує українських Героїв, які віддали життя в боротьбі за Волю України. Не дивлячись на те, що пройшло 100 років з часу визвольної боротьби 1917-1921, ми пам’ятаємо і шануємо кожного українського героя",  — написав Святослав Шеремета.

Як повідомлялося,  в с. Кукавка Вінницької області перепоховали 19 солдатів Армії УНР.

Читайте також:

Свобода, або смерть! Гайдамаки з Академії

Крапки над "Ї": Реконцептуалізація Української революції

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.